Якби я був достойним претендентом
І за довірою народу гідним став,
Мене б обрали справжнім президентом -
Тоді б чекало безліч добрих справ.
Поміж людьми нам треба знищить чвари,
Що віру ділять на «моє» й «чуже»,
Духовні символи не можуть буть товаром,
Кромсать не треба світ - об'єднуймось уже!
Я б намагався повернуть народу
Все те, що розгубили на путі:
Вернути фабрики, відбудувать заводи,
Вдихнуть життя в сільські хати пусті.
В село вернути з горе-заробітків
Батьків, синів, що свій забули край,
Щоб праці від батьків учились їхні дітки,
Любити землю і плекать врожай.
На чорноземах щоб сади рясніли,
Пшениця й жито щоб хилили колоски,
Полісся щоб льонами засиніло
Й джерела чисті бігли до ріки.
Я турбувався б про добробут для людини,
У місті і в селі тепло б родинам дав
І повернув би безкоштовну медицину,
Щоб лікар хворих без розбору лікував.
Як президент, порадив би знайти робоче місце,
Де б кожен зміг зробить багато справ,
Роботу дати молодим спеціалістам,
Не стажу – знань від них би вимагав.
Як би я став сьогодні президентом,
То дав би затишний, такий потрібний дім -
Дитині ж кожній треба мама й тато,
Як і з добром оселяться у нім.
Я так хотів би повернути дітям
Батьків, які б заради них жили,
Учили б розуму, давали б їм освіту,
Ростили б у любові, як могли.
Згадали б, хто ми і чиї ми діти,
Де наші корені і що ми за народ...
Хотіли б в українській армії служити
І не соромились сказать: «Я-України патріот!».
Рятуймо світ духовності в країни,
Підносьмо слово рідне аж до зір,
Учімось ремеслу І звичаю щоднини,
Девіз наш має буть: «Учись, живи і вір!».
Нажаль, я ще школяр, все сказане – лиш мрії.
Все ж твердо вірю я, що кожен випускник
Про новий світ І про свої надії
Уже задумавсь, як дорослий чоловік.
Якщо ти любиш нашу Україну,
Якщо тривожиться за рідний край душа,
То дбатимеш про неї до загину,
Щоб дати лиходіям одкоша.
У час, коли грядуть великі зміни,
Бо президента вибере народу воля,
Держави шлях стосується й дитини -
Від вибору батьків її залежить доля...
Богдан Ковальчук
| 
