 " Ти в моєму серці, Україно, думою Шевченка гомониш"
Ведучий: З місяцем березнем пов’язано багато важливих подій. Але про одну подію кожного року пам’ятають усі люди. Ось і ми сьогодні, нібито різні за віком, та спільні по своєму духу будемо згадувати того, хто не лише влучно говорив, але й боровся за свободу, мир і спокій у нашому українському домі.
Ведучий: Дорогоцінним внеском у скарбницю української та світової культури ввійшло надбання геніального поета і художника, революціонера – демократа Тараса Григоровича Шевченка. Усе своє свідоме життя він пов’язав із визвольним рухом українського та російського народів, направленим проти кріпацтва і царського самодержавства, поет став засновником нової української літератури і критичним реалістом в українському образотворчому мистецтві. Могутньою силою свого таланту він пробуджував розум і серця людей, відчайдушно закликав усіх до боротьби проти кріпацтва і насильства, проти царизму та тиранії.
Ведучий: Як поет і художник, Шевченко глибоко національний. Але його пов’язує тісна дружба з творцями інших національностей – росіянами, білорусами, поляками, литовцями, грузинами, казахами. Кобзар однаково співчував тяжкій долі українських обездолених кріпаків, російським селянам, що опухли від голоду, вимученим непосильною працею білорусам і убогим казахам. Єдиним шляхом до щастя людства Шевченко вважав революцію, коли «царя на плаху поведуть» і звільнені народи побудують нове життя.
І на оновленій землі
Врага не буде супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі.
Ведучий: Янка Купала.
Тарасова доля.
А було тоді так темно, мов на дні могили,
Люди гинули, як мухи, наче тінь ходили.
Народився на світ білий і Тарас в кайданах.
Ой, не легко бути змалку у неволі, в ранах!
Хто, скажіть – бо, міг подумать, що в такій неволі
Збереглись скарби Тараса, незнані ніколи?
Ні царі, ні їхні сили, ні пани прокляті
Не могли забрать, украсти ці скарби багаті.
А була його багатством, хистом небувалим,
Дивна пісня, що із серця на світ вилітала.
Не тонула пісня в морі, в огні не горіла,
Закувать не міг ту пісню сатрап озвірілий…
І пішли слова Тараса мандрувати всюди, -
Просто в серце западали кріпацькому люду.
Люди очі розкривали, свободи хотіли, -
«Справедливий гнів Тараса!» - всюди гомоніли.
І царя з його панами, кодло їх криваве,
Раптом жах пойняв великий від грізної слави.
Стали думать, як Тараса краще покарати,
Чи то в полі на роздолі, чи то в рідній хаті.
Ведучий: Шевченкове життя – це повість про те, що таке мистецтво, яке воно безмежне, які перепони воно може здолати та який страх може викликати у ворога. Здається, усі обставини були проти того, щоб Щевченко став поетом і художником. Спочатку злидні, рабство, сваволя поміщика перешкоджали досягненню мети. Згодом, коли Шевченко їх здолав, сама держава перегородила шлях поетові.
Ведучий: Шевченко був фізично надломлений в’язницею та засланням, але своє мистецтво проніс до кінця життя До останніх днів залишався таким, яким був від початку, - непримиренним та відважним. І це настільки дивовижно, що складно сказати, що варто поціновувати вище: його поетичний геній чи його надзвичайну мужність.
Ведучий: 170 років тому побачило світ перше видання «Кобзаря» - книги, яку народ український поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів. За життя поета вона видавалася тричі і кожного разу містила більшу кількість творів. У першому виданні «Кобзаря» 1840 року було лише вісім віршів, балад і поем. У 1844 році було видано «Чигиринський кобзар». І тільки в 1860 році, незадовго до смерті поета, вийшло нове, найбільш повне прижиттєве видання «Кобзаря», до якого увійшли 16 творів. Для порівняння зазначимо, що сучасні видання містять 228.
Ведучий: «Кобзар» належить до най волелюбніших книг усіх часів, він наскрізь наповнений прагненням волі, передчуттям її неминучості. Поезії «Кобзаря» пронизані вірою в незнищенність людини, вірою в те, що людина ніколи не змириться з безправством, рабство ніколи не стане для неї за норму існування.
Ведучий: «Кобзар», виготовлений українським майстром мікромініатюри Миколою Сергійовичем Сядристим, є найменшою у світі книгою. Книга має 12 сторінок із віршами Шевченка та малюнками. Зшита павутинкою, обкладинка виготовлена із пелюстки безсмертника. Книга має розмір 0,6 мм. Майстер також вирізьбив портрет – барельєф Шевченка. Портрет розміром 3 х 3 мм вирізьблений із тернової кісточки.
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилі підійма.
І блідний місяць на ту пору
Із хмари де – де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.
Ведучий: До «Кобзаря» увійшло багато творів, але хочеться згадати баладу «Причинна», що належить до ранніх творів Шевченка (написана 1837 року, надрукована 1841 року в альманасі «Ластівка». Хочеться згадати тому, що уривок з цієї балади «Реве та стогне Дніпр широкий…» став всесвітньовідомою піснею. Немалу роль у цьому відіграла та обставина, що Шевченко у початкових рядках балади малює образ могутнього Дніпра, найбільшої ріки України, уособлення величі й краси рідної землі.
Ведучий: Одним з тих. хто невтомно пропагував творчість Шевченка і, зокрема, його «Причинну», був наш земляк, видатний український театральний діяч, актор, режисер, драматург, засновник першого українського театру М. Л. Кропивницький. Він брав участь у театральних виставах і виступав у концертах як читець і співак. Кропивницький був дуже музикальним і мав невеликий, але приємний баритон. В 1844 році трупа М. П. Старицького, де працював Марко Лукич, гастролювала в Одесі. Кропивницький захоплював одеситів своєю чудовою грою, своїм натхненним співом.
Ведучий: Серед постійних відвідувачів вистав і концертів був скромний учитель співу Дмитро Крижанівський. Він працював в одній з одеських гімназій, а вільний від роботи час присвячував улюбленому заняттю – композиції. В його творчому доробку було кілька хорових композицій і солоспівів. Захоплений чудовим виконанням Кропивницького, молодий композитор вирішив віддати йому данину своєї шани. Він неодноразово чув, з яким натхненням читав видатний актор Шевченкову поему «Причинна», і йому запала думка вибрати з неї окремі рядки і написати на них пісню. З поеми було вибрано уривок «Реве та стогне Дніпр широкий» і через деякий час створено мелодію, яку тепер знає весь народ.
Ведучий: Коли пісню було закінчено і переписано начисто, композитор написав над назвою: «Присвячується Маркові Кропивницькому» і в такому вигляді подарував свій твір улюбленому виконавцеві. Пісня сподобалась Кропивницькому . Він охоче розучив її і кілька разів співав у присутності зраділого автора, друзів та акторів трупи. Вже тоді талановитому митцю стало ясно, що нова пісня має всі права на тривале життя, на широке розповсюдження серед народу, настільки виразною була її прониклива мелодія, настільки органічно зливалася вона з поетичними рядками Шевченка. Одразу ж було вирішено, що для ефективного поширення пісні в народі її треба терміново надрукувати. Клопотання на одержання цензурного дозволу взяв на себе Марко Лукич, оскільки він був зв’язаний із цензурним комітетом як автор п’єс, знав всі входи і виходи в цій складній справі.
Ведучий: Кропивницькому пощастило – дозвіл на друкування був одержаний але при умові, що до збірки увійдуть ще три твори Крижанівського, причому два – російською мовою. Такі твори були відібрані, і 1886 року в Одесі вийшли з друку. Пісню «Реве та стогне» було видано в двох варіантах – для сольного і хорового виконання. Але не встиг тираж потрапити до крамниці, як наскочила поліція і конфіскувала всі примірники. Збереглися до наших днів лише обов’язкові примірники, надіслані до імператорської публічної бібліотеки.
Ведучий: Через 12 років Кропивницький зробив нову спробу надрукувати пісню. На цей раз він дістав дозвіл на друкування лише двох творів Крижанівського, які й вийшли в Одесі в 1898 році. Але й цей тираж знову був конфіскований поліцією. Вилучили з продажу і тираж пісні, надрукованої в Лейпцігу, оскільки він був надрукований без дозволу російської цензури. Марко Лукич дуже хотів познайомити громадськість з чудовим твором і робив усе від нього залежне для цього. Але видавати пісню знову не було рації, бо поліція знов би конфіскувала весь тираж. І Кропивницький вирішив піти іншим шляхом.
Ведучий: 1907 рік. В країні лютувала реакція. В Одесі, в районі Пересип на Божакинській вулиці в будинку № 24, що належав м’яснику Василю Лазареву, на другому поверсі було приміщення, придатне для театральних вистав. І це приміщення найняв Кропивницький для своєї трупи. Коли вистава «Дай серцю волю, заведе в неволю» підходила до кінця, Кропивницький замість звичайної пісні, яку він повинен був виконати за ходом дії, заспівав «Реве та стогне Дніпр широкий».
Ведучий: Оскільки популяризація Шевченкової пісні почалася з театральної сцени, ім’я її автора залишилось народу невідомим. Незабаром пісню почали вважати народним твором. Не маючи нотних зразків, передаючи мелодію з вуст в уста, по пам’яті, окремі виконавці вносили до неї незначні зміни. Так поступово утворився той варіант, який став надбанням всієї країни, всього світу.
Ведучий: Там, де живуть українці, з’являються пам’ятники Шевченку (розповідь про пам’ятники).
Ведучий: Про Кобзаря говорили й говорять усі. Найвлучніше висловив свої почуття Юрій Рибчинський.
В дні перемог і в дні поразок,
В щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої сумні.
Іду крізь свята і крізь будні.
Крізь глум юрби і суєту,
Ні, не в минуле, а в майбутнє
До тебе я, Тарасе, йду.
Коли в душі моїй тривога,
Коли в душі пекельний щем,
Іду до нього, до живого,
У всесвіт віршів і поем.
І в дощ, і в сніг карбую кроки,
І чую, дивлячись в блакить:
Реве та стогне Дніпр широкий,
Щоб розбудить усіх, хто спить.
Я не один іду до нього –
Ідуть до нього тисячі.
Неначе грішники до Бога
Свої печалі несучи.
І доки в римах Заповіту
Вогонь поезії не згас,
Той рух до сонця не спинити,
Бо зветься сонце те – Тарас!
Питання вікторини.
1. Село, в якому народився Тарас Шевченко. (Моринці)
2. Село, в якому минуло дитинство Тараса Шевченка. (Кирилівка)
3. Що в перекладі з грецької мови означає ім’я Тарас? (Бунтівник)
4. Прізвище пана, кріпаками якого були Шевченки. (Енгельгардт)
5. Ім’я улюбленого Тарасового діда. (Іван)
6. Ім’я старшої сестри Тараса. (Катерина)
7. Прізвисько дяка – першого вчителя Тараса. (Совгир)
8. Хто був першим учителем малювання Тараса Шевченка? (Майстер Ширяєв)
9. Чий портрет був намальований для викуплення Шевченка з кріпацтва? (Василя Жуковського)
10. Хто допоміг майбутньому поетові стати вільним? (Іван Сошенко, Карл Брюллов, Євген Гребінка та ін..)
11. Як називається збірка поезій Т. Шевченка? («Кобзар»)
12. Хто з українських письменників допоміг Шевченкові здійснити видання «Кобзаря»? (Євген Гребінка)
13. Коли Тарас був викуплений з неволі? (22 квітня 1838 року)
14. Скільки років провів Тарас Григорович на засланні? (10 років: з 1847 по 1857)
15. У яких місцях перебував Шевченко на засланні? (Орська фортеця, Оренбург, Новопетровське укріплення)
16. Учасником якої організації був Тарас Шевченко? (Кирило – Мефодіївське братство (товариство)
17. Яку книгу для маленьких дітей уклав і видав власним коштом Шевченко? («Буквар»)
18. Яке наукове звання було присвоєне Шевченкові у 1860 році? (Академік)
19. У якому році помер Шевченко І де його було поховано? (10 березня 1861 року, Петербург, Смоленське кладовище)
20. Коли і де Т. Шевченко був перепохований? (22 травня 1861 року на Чернечій горі поблизу Канева)
21. Хто і в якому творі сказав про малого Тараса: «Всі на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряче вийде»? (Сусід, «У бур’янах”, уривок із повісті Степана Васильченка «Дитинство Шевченка»)
22. Хто і в якому творі сказав про Тараса: «Еге – ге, козаче! Та з тебе буде маляр та ще й путній маляр.»? (Хлипнівський дяк, «У бур’янах”, уривок із повісті Степана Васильченка «Дитинство Шевченка»)
23. Із якого вірша рядки?
За що, не знаю, називають
Хатину в гаї тихим раєм.
Я в хаті мучився колись,
Мої там сльози пролились
(«Якби ви знали, паничі…»)
24.Із якого вірша рядки?
Одно – однісіньке під тином
Сидить собі в старій ряднині.
Мені здається, що це я,
Що це ж та молодість моя!
(«І золотої, й дорогої,,,»)
25.Із якого вірша рядки?
…І не знаю,
Чого маленькому мені
Тоді так приязно молилось,
Чого так весело було?
(«Мені тринадцятий минало»)
26.Із якого вірша рядки?
Проснулася – нема нічого…
На сина глянула, взяла,
Його тихенько сповила,
Та, щоб дожать до ланового,
Ще копу дожинать пішла.
(«Сон»)
      
|
