Усі стверджують: «Темрява – друг молоді!» Справді, саме вона має здатність створювати чудову атмосферу, в якій почуваєшся вільно і розкуто навіть у компанії незнайомих людей.
У наш час темряву «зустріти» досить важко, адже коли починаються сутінки, у кожній квартирі вмикається світло, таємнича атмосфера зникає, як і не було. Зовсім інша річ – вогники свічок. Коли запалюють їх, то у кожному вікні з’являється загадковість, оповита домашнім затишком.
На перший погляд зорієнтуватися, до чого весь цей «романтік» важко, але ж наш ліцей незвичайний. От і маєте!!!
Нещодавно уже вдруге ми, одинадцятикласники, побували на літературному вечорі, що став справжнім святом для випускників. Та це зовсім не означає, що перед дверима у літературне кафе «У Лілії» (а насправді кабінету світової літератури) стоїть фейс-контроль. На зустріч прийшли усі бажаючі, бо літературне кафе – захід масштабний і привертає до себе багато уваги.
Господиня вітальні (людина, яка не побоялася взяти на себе відповідальність за це дійство) – Яковенко Лілія Іванівна, учитель світової літератури і російської мови. Хто ж як не вона, здатна відчувати усю таїну поезії?!
Чи часто ви бачите запалені свічки у вікнах класних аудиторій? Чи часто у вас виникає бажання після закінчення навчання знову бігти у школу? Чи часто ви маєте нагоду показати себе, подивитися на обдарованих однолітків? Я в цьому не впевнена, але ж у нашому ліцеї можливо усе.
Вечір п’ятниці – справжнє свято для душі. Сидячи за столиками з чашкою теплого чаю, ласуючи смачненьким, ти насолоджуєшся великою Поезією великих Майстрів і талановитих представників сучасної молоді, піснями під гітару, соло на барабані, та й самою піднесено-загадковою атмосферою. Ти маєш змогу відчути себе кимось особливим, можеш озвучити те, що йде від твоєї душі, «поділитися» своїм внутрішнім світом.
Кожна людина – це окремий всесвіт, але, піднявшись на три метри вище буденності, ти розумієш, що знайшов знайомі галактики.
Знаходячись у стінах ліцею ввечері, коли дзвінки уже не кличуть на урок, ти маєш чудову можливість спілкуватися на неосяжні для простого одинадцятикласника теми. Ти вже нікуди не поспішаєш, не метушишся, а просто насолоджуєшся СЛОВОМ, МУЗИКОЮ, ОДНОДУМЦЯМИ. Сидячи за столом, ти розумієш (кажу це з власного досвіду), що скоро назавжди залишиш це незвичайне місце, станеш учасником нового, насиченого життя. Може, для когось школа й забудеться, як страшний сон, але я глибоко переконана: учні нашого ліцею літературних свят і вечорів забути не зможуть ніколи. Якщо ви не вірите, запрошуємо до нашої вітальні! Ви зрозумієте, що без казки у бурхливому житті не обійтися!
Учениця 11-Г класу Мельничук Вікторія,
представник прес-центру ЖЕЛ № 24
|
