Вже осінь. Пора, коли найкраще рахувати курчат. А ще осінь є суддею літа, адже оцінює, наскільки найспекотніша пора року приклалася до наповнення наших комор дарами природи. Літо, у свою чергу, виступає суддею весни. Воно бере до уваги той завдаток квітучої весни, ту можливість багатьох Божих рослин дати добрий плід.
Осінь – це, загалом, пора пізнання. Це твердження випливає з роздумів над Святим Письмом: "…по їхніх плодах ви пізнаєте їх!” .
Дуже вдало хтось підмітив подібність пір року до періодів життя людини. Тому знаємо, що осінь відповідає особі, яка є на схилі літ. Саме в цей період людина може втішатися здобутим життєвим досвідом. І це добре, якщо той досвід наштовхував людину на чинення добрих діл. Добре, коли можемо втішатися вінцем Божого творіння – людиною, яка приносить добрий плід. Тоді осінь людського життя є золотою і прекрасною порою.
Осінь – це пора змін. Бачимо, як листя на деревах змінює свій колір – природний годинник, закладений Творцем, працює справно. На цьому годиннику вже вибила година змін. Та є дерева, які не піддаються під вплив змін пір року. Так, на думку находить чудова красуня ялинка. Свій заспокійливий зелений колір вона ретельно береже. Незмінною у будь-які пори року залишається і бурхлива гірська річка – як влітку, так і осінню шумують сварливі рокітливі хвилі, які, наче, незадоволені всілякими перешкодами на своєму шляху: камінням, скелями і крутими вигинами свого русла. Проте, як ялина, так і річка одержують свою можливість до існування від води. Без неї ялина би всохла, а річка пересохла. Людина, яка возноситься над усіма боготворіннями, має теж своє джерело наповнення сил. Отож вся сила людського існування знаходиться в Богові. Саме завдяки всеперемагаючій Божі благодаті людське життя наповнюється змістом і радістю. Тому можемо втішатися Божою присутністю у нашому житті через споглядання його творінь: волошки, яка чарує своєю простотою, а, одночасно, довершеністю; коника-стрибунця, який не знає смутку, про що свідчить його веселе цвіркання; кожного птаха, який хизується перед нами своєю свободою в небі; і всіх творінь, які відомі і записані чи не записані в книгах. Якщо ми приймаємо творчу силу Божої ласки, а заразом і волю Бога у Його наказах і розпорядженнях і стаємо діяльними християнами, то маємо надію і всі шанси не зачахнути як біблійна смоковниця, а дати добрі плоди свого життя.
Автор: Кузьміна Марина 11-Б
|
