Нам заповідана Мужність
( урок-зустріч)
Маки червоні знов розцвітають,
пам’ять дідів бережуть…
Сьогодні на нашій класній дошці «розцвіли» червоні маки, адже вони – символ пам’яті про тих, хто загинув під час Другої світової війни.
Гасло «Пам’ятаємо! Перемагаємо!» стало ключовим на нашому уроці-зустрічі із справжньою мужністю – ветераном Другої світової війни Василем Митрофановичем Шубовичем.
Наш почесний гість розказав, якою страшною трагедією для кожної української родини стала Друга світова війна. Сам Василь Митрофанович був тричі поранений, навіть контужений, а шрам від снаряда ще й досі нагадує про себе…
В абсолютній тиші ми слухали розповідь героя, боячись пропустити хоч одне слово. А коли Василь Митрофанович відповідав на наші запитання, ми зрозуміли, що перед нами Людина з великої літери, яка має чудове почуття гумору. Звісно, нас цікавили історії нагород (орденів та медалей), що прикрашали мундир ветерана: медалі «За відвагу», «За бойові заслуги», «За визволення Варшави», «За взятті Берліну», «За перемогу над Німеччиною», орден Вітчизняної війни тощо… Безперечно, ми повинні пам’ятати, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає.
Чимало свят дарує нам весна.
Як рідний дім – повернення з дороги,
Та є найбільш хвилюючим для нас
Величне свято Перемоги!
Це свято Великої Перемоги для усіх нас пов’язане з весною, народженням та розквітом нового життя, а тому варто пам’ятати про ветеранів, адже їх залишилося не так багато! Я глибоко переконана, всі люди повинні бути уважнішими та милосерднішими, хоча б інколи провідувати ветеранів, слухати їхні спогади, бо нашим сивочолим героям передусім не вистачає сьогодні простого спілкування.
А ще ми маємо бути вдячними ветеранам, тому що подвиг воїнів-переможців непідвладний часу. Саме їм, мудрим захисникам, ми завдячуємо свободою та мирним небом над головою, можливістю посміхатися сонцю та щиро радіти життю!
Наша зустріч була, за словами Василя Митрофановича, гарним сімейним святом. Ми з хвилюванням і нетерпінням чекали на неї і серйозно готувалися: читці ретельно добирали вірші, наші вокалістки чудово співали, а класний керівник Лілія Іванівна Яковенко підготувала справжній сюрприз і для почесного гостя, і для нас – рідкісні фото, які засвідчили, що Василь Митрофанович зустрів Перемогу на річці Ельба разом з військами 1-ї американської армії. Підготовлені нашою учителькою мультимедійні та відеоматеріали справили на усіх неабияке враження! Звичайно, хвилиною мовчання ми вшанували пам’ять усіх полеглих, схилили голови перед тими, хто не повернувся з жорстокої війни.
Вклоняємося Вічному вогню,
Вклоняємось доземно всім солдатам,
Що міряли дороги крізь війну,
Щоб нам сьогодні мріяти й кохати.
«Ніхто не забутий» - це не просто відоме гасло, це вічна пам’ять героям!!
Учениця 7-А класу Маковська Ольга
|
