Йдуть роки, йдуть люди, затирається пам'ть і вже в розпорядженні істориків залишаються лише архівні документи, далеко не повні, які не завжди містять драматичні життєві,буденні деталі, без яких нам, людям четвертого, п'ятого і наступних поколінь важко уявити собі епоху такою, якою вона була. І яке щастя, що свідки і учасники Великої Вітчизняної війни ще можуть повно і широко розповісти про пережите. На зустрічах з гімназистами вони розповідають про долі людей, які пройшли загартування в полум'ї війни, залишились в строю в строю на варті миру і щастя народу.
Особиста участь ветеранів у різних культурно-освітніх заходах, що відбуваються в стінах гімназії, дозволяє цим людям позбавитися безпорадності й самотності, дає відчуття затребуваності себе як індивіда суспільства.
Одинокі пенсіонери з радістю спілкуються з гімназистами, у теплій розмові передають безцінний життєвий досвід. «Ніщо не може зрівнятися із вдячним поглядом та посмішкою людини, якій ти допоміг», - так говорять учні після таких зустрічей.
|
